Стандарти фальцювання креслень у Європі: DIN 824
У країнах Європейського Союзу єдиного «загальноєвропейського ISO» суто під схеми фальцювання немає: ISO 5457 задає формати аркушів, рамку та розташування основного напису, а ISO 7200 регламентує дані в самому основному написі. Тому на практиці вся Європа де-факто користується чітким німецьким стандартом.
Основний документ: DIN 824 (Technische Zeichnungen — Faltung auf Ablageformat / Технічні креслення — Складання до архівного формату).
Стандарт описує складання креслень форматів A0, A1, A2 і A3 до архівного формату A4 та пропонує три методи складання — форми A, B і C.
Ключова геометрія складання
Незалежно від форми, логіка одна: основний напис має опинитися на лицьовій (верхній) стороні складеного аркуша й читатися без розгортання. Для цього:
- Перший згин виконується на відстані 190 мм від правого краю (там, де основний напис).
- Подальші згини кладуться «гармошкою» так само по 190 мм.
- Остання панель догинається так, щоб загальна ширина складеного аркуша становила 210 мм — тобто ліворуч лишається 20 мм на пробивку або підшивку.
Чи фальцюють у Європі до формату А3?
Тут криється ключова відмінність від української практики. У ДСТУ/ГОСТ-традиції інколи складають креслення до формату А3 (297 × 420 мм) як цільового архівного розміру. DIN 824 такого варіанта не передбачає взагалі. Стандарт визначає єдиний архівний формат — А4 за DIN 476. Усі формати від А0 до А3 складають саме до А4, аби документи уніфіковано лягали у стандартні папки та швидкозшивачі А4.
Якщо комусь потрібен саме А3 (трапляється рідко — під папки А3), це роблять поза стандартом, довільно: нормованої схеми складання «до А3» DIN 824 не містить.
А сам аркуш А3 → А4 складається найпростіше з усіх форматів. А3 має ту саму коротку сторону, що й А4 (297 мм), тож по висоті догинати нічого не треба — використовуються лише поздовжні (вертикальні) згини, без поперечних. Це відрізняє його від А2 і більших, де поперечні згини обов’язкові. На практиці:
- Форма A (з полем). Панель з основним написом — 190 мм, ліворуч поле 20 мм, разом 210 мм.
- Форма C (без поля). А3 складають навпіл по ширині (420 → 210 мм) до габаритів А4.
Три форми складання за DIN 824
Форма A — з інтегрованим полем для підшивки
Аркуш складається так, що ліворуч лишається відгорнуте поле (Heftrand) завширшки 20 мм для перфорації чи прошивки, а робоча зона першої сторінки має ширину 190 мм. Це поле — частина самого аркуша, тому креслення пробивається/зшивається напряму, без додаткових аксесуарів.
Верхній лівий кут аркуша при цьому загинається по діагоналі (діагональний, або «французький», згин), щоб у зшитому вигляді креслення можна було розгорнути й скласти назад, не виймаючи його з папки, і воно не чіплялося за механізм.
Форма B — з наклеюваною підшивною смугою
Складання виконується так само, як у формі A, але замість інтегрованого поля до лівого краю кріпиться окрема перфорована підшивна смуга (Abheftstreifen / Heftstreifen), часто пластикова. Це дозволяє покласти креслення просто в кільцевий реєстратор, не пробиваючи отвори в самому папері.
Форма C — без підшивки
Аркуш складається до габаритів A4 без поля й без підшивної смуги. Використовується там, де підшивка не потрібна: для поштового розсилання або зберігання в окремих конвертах, файлах чи папках.
За точним визначенням завжди варто звірятися з першоджерелом — DIN 824:1981.
DIN 824 та ДСТУ: у чому різниця
| Параметр порівняння | 🇺🇦 Стандарт України (ДСТУ) | Стандарт Європи (DIN 824) |
|---|---|---|
| Цільовий (архівний) формат | Допускається складання до А4, а іноді й до А3 (297 × 420 мм) як архівного розміру. | Лише А4 за DIN 476. Складання до А3 стандартом не передбачене. |
| Геометрія зшивання | Звуження внутрішніх згинів робиться «на око» або за розрахунком кроку плотера, щоб аркуш не затискався в палітурці. | Жорстко прописаний крок: панелі по 190 мм, остання догинається до загальної ширини 210 мм, залишаючи 20 мм на підшивку. |
| «Французький» кут | На практиці в Україні лівий верхній кут креслення майже ніколи не згинають по діагоналі. | Обов’язковий елемент форми A: верхній лівий кут загинається, щоб креслення вільно горталося у швидкозшивачі. |
| Використання аксесуарів | Документація традиційно підшивається нитками, пластиковими пружинами або люверсами через пробиті отвори. | Популярна форма B — з наклеюваною перфорованою смугою, яка не потребує пробивання паперу. |
| Автоматизація | Українські норми адаптувалися під ручне складання, тому автоматичні фолдери налаштовують «під ДСТУ» з похибками. | Європейські онлайн-фолдери (Océ, ROWE, Estefold) за замовчуванням мають готові програми DIN 824-A та DIN 824-B. |
Поширені запитання
Яка ширина поля для підшивки за DIN 824? 20 мм ліворуч. Панель з основним написом має ширину 190 мм, а загальна ширина складеного аркуша — 210 мм (формат A4).
Чим форма A відрізняється від форми B? У формі A поле для підшивки — частина аркуша (його пробивають напряму). У формі B поле замінює окрема наклеювана перфорована смуга, тож папір не пробивають.
Коли використовувати форму C? Коли підшивка не потрібна: для поштового розсилання або зберігання в окремих конвертах і файлах.
Як скласти креслення формату А3? А3 складають до А4 лише поздовжніми згинами, без поперечних, бо коротка сторона в обох форматів однакова (297 мм). Для форми A — панель 190 мм плюс поле 20 мм; для форми C — просто навпіл (420 → 210 мм).
Чи фальцюють у Європі до формату А3? Ні. DIN 824 передбачає єдиний архівний формат — А4 за DIN 476. На відміну від української практики, де інколи складають до А3, у європейському стандарті цільового формату А3 немає — усі формати складають до А4.
Чи є єдиний ISO-стандарт на фальцювання? Ні. ISO 5457 і ISO 7200 стосуються форматів, рамки та основного напису, але не схем складання. De facto роль загального орієнтира виконує DIN 824.